Ден Браун

lost_symbol


Спілка анонімних читачів Дена Брауна


Тєлєграфірую. Срочно.
aereo correo
aerreo_correo
Отаку от штуку передав українським читачам Де Браун під час свого інтерв'ю для видавництва "Книжный клуб семейного досуга":


Так говорил Дэн Браун
eldarnag
Я уже, кажется, где-то в комментах рассказывал, что у меня приятельница работает в издательстве, которое выпускает «Втрачений символ». Так вот она буквально на днях вернулась из Нью-Йорка, где, собственно, и общалась с Брауном. Причем добивались они этого интервью чуть ли не два месяца, потому что Браун в последнее время практически Неуловимый Джо.

Но в итоге доступ к телу получили.
Вначале разговор шел во вполне традиционном русле – как пишет книги, помогает ли жена, как относится к электронным книгам и как – к бумажным, творческие планы, бла-бла-бла.

А в итоге выяснилось забавное:
родители Брауна недавно путешествовали по Украине, я, правда, так и не знаю, с какой целью, то ли там какая семейная история, то ли бизнес, то ли просто экзотики захотелось:)
В любом случае, вернулись, как писалось в советских школьных сочинениях, усталые но довольные:)

Вот, так что Браун говорит, что теперь гораздо четче представляет, к какому читателю прийдет в ближайшие две недели его книга. (Ну, мы, конечно понимаем, что рассказы американских родителей об Украине и Украина real – это четыре большие разницы:))

Само же интервью с улыбающейся головой профессора Брауна обещают, кстати, всем показать – сначала на книжной выставке «Медвин» в Киеве, а потом и всем нам на каком-нибудь ютубе.
Хотя может быть мне удастся намутить его раньше :)
P.S.
По интернету уже некоторое время ходит байка, что Браун мечтает в ближайшее время встретиться с двумя людьми: Папой Римским и Юлией Тимошенко:) Причем если с первым все, в общем, понятно, то со второй можно строить версии – зачем.

Больше всего меня восхитила версия, что, дескать, «Он подозревает, что она и есть наследница Меровингов – потомок Марии Магдалены и Иисуса Христа».
Аминь :)

На Хрещатику виникне лабіринт
aereo correo
aerreo_correo

Уявляєте — виходите ви рано-вранці на Хрещатик, думаєте про щось своє і не особливо звертаєте увагу на те, де і як ви йдете і раптом, отямившись, розумієте, що стоїте посеред лабіринту. О-па! — думаєте ви і починаєте панічно шукати вихід. У голові починають зринати всі накопичені віками європейської міфології жахіття лабіринтів від Мінотавра до Воландеморта; над головою… Але стоп:) Це я вже сильно загнула.

Насправді все значно простіше, але й веселіше: ніяких несподіваних зникнень, багатоденних блукань і монстрів, що чатують за рогом. Лабіринт на Хрещатику дійсно буде, навпроти ЦУМу, але жодних мінотаврів і небезпечних кубків-порталів в плані не помічено, а помічено там презентацію нової книги Дена Брауна «Втрачений символ»:)

Для того, щоб пройти лабіринт, треба буде знайти певні ключі. До речі, сам лабіринт – теж у формі ключа. Чому лабіринт і чому ключі? Тому що в новому романі (а за великим рахунком – і в попередніх також) вдосталь і того, й іншого. Ну, згадаємо, що спершу роман мав взагалі назватися «Ключ Соломона», і ключ зображений на обкладинках і американського, і українського видань. Зрештою, ключ – один з головних масонських символів, а у «Втраченому символі», як відомо, масонів більше, ніж букв.

До речі кажучи, різних ключів у романі дійсно що називається напхом напхано: від абсолютно матеріальних ключів-карток від готельних номерів і «давнього-предавнього ключа з листкового заліза з напівстертими таємними знаками», до цифрових ключів до шифру і вже зовсім метафізичних «ключів до нашого майбутнього»

Розвага з ключами і лабіринтом почнеться 22 грудня, вже зовсім скоро, розмірами він буде вісімнадцять на десять метрів, заблукати водночас там зможуть близько півсотні чоловік. Стоятиме лабіринт майже до самого нового року, до 27 грудня, гуляти по ньому можна буде зранку до вечора, причому не просто безкоштовно, а ще й з шансом отримати на виході свіжоспечену книгу – якщо пощастить правильно підібрати ключі і розгадати загадки:)


Папір чи монітор?
aereo correo
aerreo_correo
Ще один цікавий нюанс з'ясувався після блукань інтернетами.
Виявляється, The Lost Symbol відразі з'явився у двох версіях — паперовій та електронній. Те, що видавництва продабть і електронні книжки, це, в принципі, давно не новина, але зазвиачй вичікують, поки активно розійдеться паперова (зрозуміло, дорожча) версія,а вже потім запускають електронну. Видавці ж Брауна чомусь стартонули одразу обидві. Електронна дешевша майже втричі.

Деякі ЗМІ (наприклад, The Guardian) знову заговорили про завершення ери паперових видань: мовляв, она-лайн публікація роману одного з топ-авторів це завершення прискорить. Як на мене, ці прогнози не те щоб безпідставні, але все одно малореальні. В усякому разі — до наступного еволюційного витка людства:)
А от те, що видавництва робитимуть більшу ставку на електронні носії, — якраз дуже можливо.

Ще що цікаво, що всілякі головоломки, "секретні матеріали", карти й ключові фрази роману американське видавництво порозкидало по соціальних мережах Facebook та Twitter. Шукаймо:)

Дена Брауна переклали в Золочеві
aereo correo
aerreo_correo
Вдогонку до попереднього посту ще от що хочу розповісти:

От я імєнно пожартувала була, що, мовляв, судячи зі швидкості перекладу, перекладали де-небудь в Мерефі, тільки там такі швидкі, і шо б ви думали?:) Ну, не то шоби в Мерефі, — в Золочеві*, — але все одно це зносить мою картину світ нафік і страшно веселить:) Нє, зрозумійте мене правильно, я особисто ні проти Золочіва, ні тим паче, проти, упаси Боже, Мерефи, взагалі нічого не маю, у мене звідти є страшно зворушливі знайомі, але от так прямо і уявляю, як пан Горбатько сидить на городі, на купі зрізаних соняшників, з леп-топом на колінах і перекладає, перекладає, перекладає… А навколо – ідилія і пастораль:)
Між іншим, кажуть, що дуже смішний і зворушливий дядько, страшно приємний у спілкуванні, з хорошим почуттям гумору, ну й дуже високого рівня перекладач. Сміється, що, мовляв, після того, як одного дня набрав понад 73 000 знаків (не питайте мене, як це йому вдалося), зібрався брати участь у світовому чемпіонаті зі швидкісного перекладу:) Ну, 608 сторінок за 33 дні викликають серйозний респект.
І перекладацьке портфоліо у нього цікаве: тут тобі і «матьорая класика» — Брем Стокер, Джейн Остін, Джек Лондон і О’Генрі, і Чак Палагнюк, і «Інавгураційні промови президентів США» (з промовою Обами), і, якимось чином, Кодекс Бусідо.
Що ж до останньої роботи, то каже Володимир Кузьмич, що йому, як перекладачеві, дуже сподобалася мова, якою написано роман: без претензій на «високий штиль», але метка, іронічна, динамічна, з великою кількістю цікавих і нестандартних епітетів, влучних визначень. І, в принципі, максимально підходяща для такого жанру як псевдоісторичний роман.

608/33 — переклад завершено
aereo correo
aerreo_correo
Ну то що, шановне панство, фінішна пряма, ура. «Втрачений символ» в його українській версії переклали, відредагували, вичитали і, свіженьким, відправили прямо ффтопку в пічку, тобто в типографію, для остаточного випікання, тобто друкування. Тож хто там збирався кого-небудь ощасливити «деном брауном» під ялинку, так має всі шанси. Видавництво вже навіть випустило офіційний реліз з цього приводу, так що це не «Рабіновіч напєл»:)
608 сторінок тексту перекладач Володимир Горбатько переклав — оцініть! — всього за 33 дні. Стахановець, точно.
Цікаво, що обсяг українського перекладу вийшов значно більшим за оригінал. В принципі, практично всі англомовні тексти при перекладі на українську «розпухають» — це специфіка різної структури мов, зрозуміло. А тут ще й додалося багато довідкового матеріалу, з яким теж прийшлося потрудитися: Браун, взагалі кажучи, противник додавання в його тексти громіздких зносок, бо вони нібито гальмують читацьке сприйняття динамічного тексту. З іншого боку, є купа специфічних назв (наприклад, вулиці Вашингтона, з якими український читач явно не знайомий), термінів і так далі, які потребували уточнень. Довелося шукати компроміс.

Направду, дуже цікаво, що з того вийшло, тому що особисто у мен є враження, що наразі в Україні формуються нові перекладацькі тенденції (про формування школи говорити зарано, певно), і кожен новий український переклад або сучасного бестселеру, або класичного твору, — це певною мірою подія. Незалежно від того, чи мова йде про "високу літературу", чи про якісний і трендовий масліт.

До речі
aereo correo
aerreo_correo
В інтернеті час від часу трапляються новини, що, поки англомовний світ насолоджується новим романом, а десь так у п’ятдесяти країнах кряжаться над його перекладом іншими мовами, Браун ваяє новий роман – «Ключ Соломона».
Так от, як той казав, «нє вєрь нікому, а только мнє»: «Ключ Соломона» і «Втрачений Символ» — суть одне й те саме. Іще не знаю, чи при ділах тут старий мудрий цар (хоча, як є масони, то куди ж без старого Шломо?), але як мінімум того дядька, від якого відірвали руку ще на початку книги, звати Пітер Соломон. І от та сама рука – вона ніби і є ключ. Такоє.

Вступ до Спілки анонімних читачів
aereo correo
aerreo_correo
Poll #1492928 Ден Браун наступає

Що у вас із Деном Брауном?

1. Я читаю Дена Брауна і соромлюсь цього
0(0.0%)
2. Я читаю Дена Брауна і хочу про це поговорити
3(50.0%)
3. Я читаю Дена Брауна вже 11 років, 8 місяців і 14 днів
1(16.7%)
4. Я не читаю Дена Брауна, тому що не вмію читати
0(0.0%)
5 Я курю Дена Брауна
0(0.0%)
6. 1 2 3 5 8 13 21 34 55 89…
2(33.3%)
7. This poll sucks
0(0.0%)

Свято наближається
aereo correo
aerreo_correo
Ну, таваріщщі дарагіє, як то кажуть, возрадуйтесь. Як повідомляє розвідка, щастя наше близько, і скоро ми всі як один будемо дружними рядами читати новий роман Денушки нашого Брауна.
Ну, в етіх їхніх америках і британіях всі вже, ясне діло, прочитали (роман вийшов друком ще десь у середині вересня), але й ми не довго мучилися:) Кажуть, що радість прийде в наш кишлак ще до нового року. От зараз доперекладають – і прошу панство читати.

А в ето врємя в дальокой Мєксікє тим часом у наших північних сусідів начебто тільки приступилися до перекладу. Схоже, що історія з Гаррі Поттером повторюється:)

Ну, ви вже і без мене в курсі, що роман називається «The Lost Symbol» (здається, в українському перекладі несподіванок не передбачається, і буде він «Втрачений символ») і присвячений, як завжди, таким-сяким масонам і страшним-ужасним conspiracy theories.
Будуть там, як пише свєточ знаній нєтлєнний, вікіпедія, відірвані руки з загадковими татуюваннями на пальцях, Апофеоз Вашингтону, «сакральне запрошення до таємниці», і — куди ж без цього — бозна де заховані піраміди масонів. Дві штуки.

А, ну і найголовніше ж, що Том Хенкс, виходить, знову не залишиться без роботи:)) Бо головний герой книги вгадайте хто? Правильно, конь в пальто бєссмєртний Роберт Ленгдон, хранітєль тайн всєлєнной:)

?

Log in